Домашнє насильство в умовах карантину: що потрібно про це знати
Мій дім – моя фортеця. Так кажуть, коли вважають власну домівку найбезпечнішим місцем на планеті, місцем, де можна уникнути несправедливості та кривди. Але що робити, якщо власний дім є пасткою і загрозою для життя?
У зв’язку з карантинними заходами в світі відслідковується тенденція до збільшення кількості розлучень і домашнього насильства. Так у Китаї різко зросла кількість поданих заяв про розлучення, а в Італії зросла кількість випадків сімейного насильства.

Домашнє насильство – найбільш розповсюджена форма порушення прав людини.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року визначено домашнє насильство – діяння фізичного насильства: форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
 Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
 
Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
Захист дітей від жорстокості, насильства та попередження злочинів проти них є надзвичайно важливим.
Як розпізнати випадок домашнього насильства
   Типові ознаки, які властиві людині, що зазнала або продовжує зазнавати домашнього насильства:
-    мовчазливість, скованість, односкладові відповіді на запитання;
-    заплакане обличчя, набряклі очі та обличчя загалом, незвичайні опіки, сліди укусів, забиті місця, синці, подряпини на видимих частинах тіла;
-    наочні ознаки існування в злиднях (недоїдання, старий одяг тощо).
Додаткові ознаки:
-    уповільнене мовлення;
-    неадекватні відповіді на запитання;
-    ігнорування задоволення життєво важливих потреб;
-    невідповідність отриманих ушкоджень тій історії, що розповідає людина;
безсоння;
-    втрата соціальних контактів з родичами, друзями;
-    неможливість пояснити свій фізичний стан;
-    страх перед родичами та друзями;
-    аутоагресивна поведінка — роздряпування, різання, розчісування до крові власної шкіри;
-    неможливість розпоряджатися сімейним бюджетом та власними коштами;
-    примушування до роботи або навчання чи заборона працювати або вчитися;
-    недостатнє лікування (наприклад, невиконання вказівок лікаря), самолікування тощо.

ОСОБИСТИЙ ПЛАН БЕЗПЕКИ
 
Відповідно до  Статті 21.ч.1. Постраждала особа має право на:
1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства;
2) звернення особисто або через свого представника до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
3) отримання повної та вичерпної інформації від суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатися;
4) безоплатне отримання відповідно до законодавства соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до її потреб;
5) безоплатну правову допомогу у порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правову допомогу";
6) повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
7) конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист персональних даних;
8) вибір спеціаліста за статтю (за можливості);
9) відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством;
10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству;
11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов’язані з ізоляцією кривдника або його звільненням;
12) інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
   Якщо домашнє насильство відбувається у відношенні дитини – батьки дитини або інші законні представники дитини, родичі дитини (бабуся, дідусь, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування мають право звернутися із заявою про вчинення домашнього насильства до кількох інстанцій - від служби у справах дітей до суду і органів поліції. Якщо жертвою домашнього насильства є дорослий, то він може звернутися з відповідною заявою як в соціальні центри з надання допомоги, так і в суд або органи поліції.
   В рамках проєкту Мінсоцполітики створено  мобільні бригади соціально-психологічної допомоги, які забезпечують виявлення постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, надання таким постраждалим екстреної та планової допомоги.
   Мобільні бригади безкоштовно працюють у 12 областях України. Мобільна бригада виїжджає на екстрений виклик, швидко визначає ситуацію, надає психологічну та соціальну підтримку. А при необхідності жінку забирають і направляють до центру допомоги.
   На виклик приїжджають три людини – два соціальні працівники та психолог. Звертатися за допомогою можна жінкам самим, або з дітьми, в разі, якщо вони стали жертвами фізичного, морального, економічного або сексуального насильства в сім’ї.
   Відповідальність за вчинення домашнього насильства передбачена ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення і передбачає можливість накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб. Повторне вчинення домашнього насильства тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
   Крім того, з початку 2019 року діє стаття 1261 Кримінального кодексу України, якою встановлена кримінальна відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи – у вигляді громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Памятай!!!
Найголовніше правило в боротьбі проти домашнього насильства-
НЕ МОВЧАТИ!!!

Номери телефонів «гарячих ліній»:
Якщо Ви опинилися в ситуації домашнього насильства, телефонуйте:  
102 Гаряча лінія Національної поліції України;
Національна гаряча  лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації з мобільного 116-123, номер 116-111 – гаряча лінія допомоги дітям (працюють цілодобово);
У разі необхідності також надається правова допомога, звертатись на гарячу лінію координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги – 0-800 213-103.
   На гарячі лінії також можна звернутись в онлайн режимі.